Єврейська громада провела в останню путь головного рабина Чернівців Ноаха Кофмаського Друк
Вівторок, 22 травня 2018, 15:50
До центрального палацу культури на Театральній площі  прийшли рідні та не байдужі чернівчани попрощатися з рабином, який  багато років служив громаді міста До центрального палацу культури на Театральній площі  прийшли рідні та не байдужі чернівчани попрощатися з рабином, який  багато років служив громаді міста.
Чернівці  попрощались з Ноахом Кофманським , людиною яка 26 років служила громаді міста.  Цими вихідними  після третього інфаркту на 72-му році життя ,голова Чернівецької єврейської релігійної громади помер .
Ілля Хаймович Хочь, голова Чернівецького обласного благодійного фонду” Хесед-Шушана”: «Це була людина у якої було велике серце, яка завжди всім допомагала, не залежно від віросповідання, конфесії.
Він завжди допомагав ділом і словом. Втратила не тільки родина, втратило місто. Великого патріота, чернівчанина,буковинця. Я думаю ми ще довго будемо пам’ятати про цю чудову людину».
Наприкінці 70-х років Ноах Кофмаський здобув релігійну освіту у Ізраїлі. Та дві вищі освіти світського характеру у Чернівцях і Москві.  Кожного дня,рабин завжди був готовий допомогти та дати відповідь на запитання,котрі турбували прихожан.
Мінахем Гліценштейн,головний рабин Чернівецької області: «Я хочу сказати, що кожного дня о 6 ранку, він вже був у синагозі до самого вечора. За єврейською традицією, рабин – це людина,котра відповідає на кожне запитання людини. Люди із різних поколінь, духовні,матеріальні, завжди ходять до рабина і чекають, щоб він відповів на їхні запитання.
Він завжди був готовий це зробити, був дуже розумним,давав гарні поради. Люди це дуже цінували».
Пам’ять Ноаха Кофманського прийшов вшанувати і  Чернівецький міський голова.
Каспрук Олексій Павлович,чернівецький міський голова: «Пам’ятаю, як людину, яка дуже багато зробила не тільки насправді для єврейської громади Буковини, а взагалі для розвитку Чернівців. Для чернівчан це завжди була людина добра, яка могла порадити, наставити. Ну таке життя. На одному з молебнів, у 14-му році, ми молилися за наших полеглих воїнів. Він як священик сказав слова, з якими дуже важко віруючій людині погодитися «Бог дав, Бог взяв». Тепер він ближче до Нього».